26 лютого народився Любомир Гузар, український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
«Його улюблена частина мови – дієслово. І якби людей можна було уявити частинами мови, патріярх, без сумніву, був би саме дієсловом. Напевно, дається взнаки досвід раннього періоду життя, коли «вижити» - означало «діяти». У буквальному розумінні цього слова – вставати і йти. Бігти. Ховатися. Долати відстані. Шукати можливості. Вирішувати».
(Катерина Щоткіна. «Любомир Гузар. Хочу бути людиною»).
Блаженніший Любомир Гузар майже півстоліття жив поза Україною, багато подорожував із місіями, і тепер він став прикладом – яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу.
Світлій пам'яті Блаженнішого Любомира Гузара пропонуємо згадати декілька його висловлювань, які надихають та дають сили жити.
«Моє велике бажання – бути людиною».
«Людина – це створіння, цінність якої полягає не тільки в тому, що вона осягнула, а й у тому, до чого змагала. Оцінювати її потрібно не по тому, що вона осягнула, а наскільки вона бажала, наскільки вона старалась. А якщо вона старалася, то вже стала кращою людиною.
Люди себе руйнують, бо не мають в житті мети».
«Щоб любити ближніх, треба любити себе.
Що значить любити себе? То значить розуміти власну гідність».
«Молитва – це не тільки висловлювання прохання про щось, подяка чи перепрошення за щось. Молитва показує нам, хто ми є супроти Бога, - показує, що ми Його потребуємо, що не можемо дати собі ради без Нього. Тому в молитві ми до Нього звертаємося : просимо, бо чогось потребуємо; дякуємо, бо щось одержали; перепрошуємо Його, якщо образили. Отже, наша молитва – це віддзеркалення нашого ставлення до Бога».
«Людина має три рольові зв’язки: стосовно свого Творця, стосовно себе, стосовно ближнього. Спілкування з кожним дає нам сенс життя. Віддати Богові те, що йому належить. Використати максимально те, що людина отримала. Поділитися з іншими тим, чим можеш. У цьому і є сенс життя».
 |
 |
Іванна Стрихар