Тучапець Василь Дмитрович

 

Посада: старший викладач кафедри богослов’я (сумісник).

Науковий / освітній ступінь: доктор наук з галузі "Богослов’я".

Вчене звання: –.

Духовний сан: –.

 

 

 

за ОПП «Богослов’я» (ОС бакалавра): Догматичне богослов'я 1 (вступ, протологія, тріадологія, христологія, сотеріологія, еклезіологія), Міждисциплінарна курсов

за ОПП «Богослов’я» (ОС магістра): Порівняльне богослов'я, Магістерська дипломна робота.

* Народився 29 травня 1975 року в м. Яворів, Львівської області, Україна.

1982–1992 рр. навчання в середній школі № 2, м. Яворів (Львівська обл.).

1992–1995 рр. – Івано-Франківський теологічно-катехитичний духовний інститут УГКЦ, філософсько-богословський факультет.

1995 – 1998 рр. – Римо-Католицька Вища Духовна Семінарія Святого Духа у м. Городок (Філія Лятеранського Університету в Римі) Кам’янець-Подільської Єпархії РКЦ, бакалавр богослов’я.

1999–2000 рр. – Католицький Люблінський Університет в Польщі, богословський факультет, магістр богослов’я.

2003 р. закінчив спеціалізовані студії в Екуменічному Інституті Католицького Люблінського Університету (Польща), ліцензіат екуменічного богослов’я.

2006 р. закінчив спеціалізовані студії в Папському Східному Інституті Григоріанського Університету (Рим, Італія), ліцензіат східних богословських наук.

Івано-Франківський богословський університет імені св. Івана Золотоустого, 2018 р., спеціальність «Богослов’я», кваліфікація – магістр богослов’я, викладач філософських і богословсько-релігієзнавчих дисциплін (визнано еквівалентним відповідно до системи вищої освіти України за спеціальністю 041 – Богослов’я, кваліфікація – магістр богослов’я, свідоцтво про державне визнання документа про вищу духовну освіту ВДО № 0003410 від 05.12. 2019 р.).

Стажування на кафедрі філософії, соціології та релігієзнавства Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2018 р., тема «Методика викладання богословських дисциплін», довідка № 4/02 від 01.10. 2018 р.

Участь в  III Міжнародній програмі підвищення кваліфікації керівників закладів освіти і науки, а також науково-педагогічних працівників “Нобелівський Курс: Нові Знання, Ідеї, Досвід, Цінності, Компетентності” (3 грудня 2021 р. – 20 січня 2022 р.)  в обсязі 180 год. (6 кредитів ECTS) та присвоєння кваліфікацій: «Міжнародний керівник категорії Б у галузі освіти та науки» та «Міжнародний Вчитель/Викладач» (Міжнародний Сертифікат № 5544/20.01.2022 International Historical Biographical Institute).

1998-1999 рр. – викладач Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту УГКЦ.

2001-2002 рр. проходив професійне стажування та виконував обов’язки асистента о. д-р М. Димида, викладач екуменічного богослов’я в Українському Католицькому Університеті (Львів).

2003-2004 рр. – викладач Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ.

2007-2014 рр. – викладач Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ.

2014–2018 рр. – викладач кафедри богослов’я Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ, реорганізованої 2014 р. в Івано-Франківський богословський університет імені святого Івана Золотоустого УГКЦ.

З вересня 2018 р. по сьогодні – викладач (погодинно) кафедри богословя ПЗВО «Івано-Франківська академія Івана Золотоустого».

14.01.2000 р. – захистив дисертацію на тему "Теологічно-екуменічне значення Берестейської  Унії в навчанні Івана Павла ІІ", яка була написана під науковим керівництвом професора, доктора габілітованого  Вацлава Гринєвича на Кафедрі екуменічного богослов’я  Богословського факультету Католицького Люблінського Університету (Республіка Польща).

21.06.2006 р. – захистив дисертацію на тему  «Богословське дослідження: історико-еклезіальний розвиток Української Греко-Католицької Церкви  в навчанні Івана Павла ІІ», яка була написана під науковим керівництвом професора, доктора Якова Куліча на Факультеті східних церковних наук Папського Східного Інституту (м. Рим, Італія).

Доктор філософії в галузі «Богослов’я» – Диплом ліцензіата східних церковних наук № matr.6293  від 16.07.2006 р., виданий Папським Східним Інститутом (м. Рим, Італія). Рішення Вченої ради ПЗВО «Івано-Франківська академія Івана Золотоустого» від 30.08.2021 р., протокол №1  (Наказ № 216-3/а від 30.08. 2021 р.).

Доктор наук з галузі «Богослов’я»  – Диплом ліцензіата екуменічного богослов’я № 1072 від 30.06.2001 р., виданий Богословським факультетом Католицького Люблінського Університету (м. Люблін, Польща). Свідоцтво МОН України  про визнання документа про науковий ступінь ВНС № 159 від 28.10.2021 р. (Наказ МОН України  № 1154 від 28.10.2021 р.).

«Стажування на кафедрі філософії, соціології та релігієзнавства Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2018 р., тема «Методика викладання богословських дисциплін», довідка № 4/02 від 01.10. 2018 р.

Участь у  Міжнародній програмі підвищення кваліфікації керівників закладів освіти і науки, а також науково-педагогічних працівників “Нобелівський Курс: нові знання, ідеї, досвід, цінності, компетентності” (3.12.2021 р. – 20.01.2022 р.)  в обсязі 180 год. (6 кредитів ECTS) та присвоєння кваліфікацій: «Міжнародний керівник категорії Б у галузі освіти та науки» та «Міжнародний  викладач» (Сертифікат № 5544/20.01.2022 International Historical Biographical Institute)».

Член Українського Богословського Товариства в Івано-Франківській архиєпархії УГКЦ (2016-2018).

Автор підручника: "Нарис Східного Богослов’я" (2003 р.) та 15 наукових статей з екуменізму на сайті "Киріос".

Участь у  VII Міжнародній програмі наукового стажування “Нобелівські Лауреати: вивчення досвіду та професійних досягнень для формування успішної особистості“ (04.11.2022 р. – 30.12.2022 р.)  в обсязі 180 год. (6 кредитів ECTS) в межах Міжнародного освітнього проекту «Схід-Захід» та присвоєння кваліфікації: «Міжнародний  викладач» (Сертифікат № 9053/30.12.2022 International Historical Biographical Institute)».


Службова адреса:

Україна, 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Гарбарська 22,
тел./факс: +38-034-272-47-30

Електронна поштаЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.


Сфера наукових інтересів: Догматичне богослов’я.


Перелік наукових праць:

1. Tuchapec V. Teologiczno-ekumeniczne znaczenie Unii Brzeskiej w nauczaniu Jana Pawla II: Licenciat.

2. Tuchapec V. La ricerca teologica: sviluppo storico ed ecclesiastico della Chiesa greco-cattolica ucraina negli insegnamenti di Giovanni Paolo II: Licenza.

1. В. Тучапець. Розвиток екуменічного руху в Православних Церквах. Науковий вісник Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ «Добрий Пастир». Теологія / ред. Р. А. Горбань. Івано-Франківськ, 2010. Вип. 3. С. 117‒123.

2. В. Тучапець.  Офіційне становище Російської Православної Церкви щодо питань єдності Церков на основі соборного документа «Основні принципи ставлення Російської Православної Церкви до інославних» (Москва, 2000 р.). Науковий вісник Івано-Франківського богословського університету УГКЦ «Добрий Пастир». Богослов’я : збірник наукових праць / ред. Р. А. Горбань. Івано-Франківськ : Івано-Франківський богословський ун-т, 2014. Вип. 5. С. 21-27.

3. В. Тучапець.   Сучасні виклики християнства у визнанні віри у Пресвяту Трійцю у світлі нових єретичних вірувань у Бога. Науковий вісник Івано-Франківської академії Івана Золотоустого УГКЦ «Добрий Пастир». Богослов’я. Філософія. Історія : науковий журнал / ред. Р. А. Горбань. Івано-Франківськ: ІФА, 2018. Вип. 12‒13. С. 119‒130.

4. V.Tuchapets. Teksty modlitw liturgicznych katechezą Kościoła prawosławnego. Ruch Biblijny i Liturgiczny. 2002. Wol. 55. № 1. S. 41‒49.

1. У пошуках єдності поміж Церквами Володимирового Хрещення (988).

2. Богословські основи єдності християнства.

3. Історичні спроби перемагання поділів в Церкві та їх сучасне розуміння.

4. Ідея партикулярної унії (Берестейська Унія 1596) та православної універсальної унії (митр. Петро Могила) в Київській Церкві.

5. Зародження та розвиток екуменічного руху в Протестантських Церквах та Спільнотах.

6. Розвиток екуменізму в Римо-Католицькій Церкві.

7. Діалог любові між Римо-Католицькою та Православ-ною Церквою. Екуменічна діяльність Павла VI та Атанагораса І.

8. Від діалогу любові до діалогу істини поміж Католицькою та Православними Церквами. Екуменічні старання Івана Павла II.

9. Характеристика основних документів богословського діалогу між Римо-Католицькою та Православною Церквою.

10. Моделі майбутньої єдності християнства.